15й міжнародний Конгрес присвячений діагностиці та лікуванню лімфом (ICML) у м.Лугано, Швейцарія

18-22 липня 2019 року у м.Лугано, Швейцарія відбувся 15й міжнародний Конгрес присвячений діагностиці та лікуванню лімфом (ICML), у якому взяли участь 3800 учасників з більш ніж 90 країн світу. У рамках конгресу було вручено дві нагороди (Gianna Bonadonna та Henry Kaplan Memorial) за видатні досягнення у галузі дослідження патології лімфом. У цьому році призерами були A.M. Melnick (США) та C.H. June (США).

Ключовими темами для обговорення на даному конгресі  були нові препарати та їх комбінації, нові конструкції для CAR-T-клітинної терапії, «великі масиви» даних в біології, персоналізований підхід у терапії, дослідження, що можуть змінити клінічну практику.

Важливою частиною конгресу став закрита робоча нарада з питань впровадження «рідкої біопсії» у лікування пацієнтів з лімфомою. Визнана складність даної методики та її значення при діагностиці, на різних етапах лікування та після завершення терапії. Основним висновком засідання було рішення щодо необхідності стандартизації даного метода для використання його для оцінки мінімальної залишкової хвороби.

Окрема секція у форматі дебатів та лекція відомого вченого з США V.Rajkumar були присвячені високій вартості нових препаратів для терапії лімфом та множинної мієломи та пошукам шляхів вирішення цієї проблеми на рівні держав.

Згідно результатів останніх досліджень отримано суперечливі висновки щодо терапії пацієнтів з дифузною В-великоклітинною лімфомою з включенням леналідоміду до стандартної схеми R-CHOP: 2 дослідження, 2 дизайна, 2 різних результата! Фантастичні доповіді U.Vitolo та G.Nowakowski: не виявлено жодної різниці у виживаності за даними італійської групи дослідників (1-річна БРВ 67% та 64%) та зниження ризику прогресії чи смерті на 34% при додаванні леналідоміду згідно даних групи ACRIN-ECOG. Відмінність у результатах досліджень можна пояснити різними групами пацієнтів (АВС проти усіх), дозою та схемою призначення ленолідаміду, різними фазами досліджень (ІІ та ІІІ) . Отже, при ДВКЛ стандартом терапії залишається режим R-CHOP. Чисельні дослідження направлені на пошук нових підходів покращення режимів терапії хворих  на ДВКЛ, зокрема  “double/triple hit” – найбільш несприятливої групи пацієнтів.

За даними Conconu et.al. було встановлено несприятливу прогностичну роль такого показника як прогресія захворювання до 24 місяці після завершення терапії (10-річна ЗВ 64% проти 85%) для лімфоми з клітин маргінальної зони.

Цікавими виявилися результати дослідження FOLL12, згідно яких у пацієнтів з проміжним та високим ризиком за FLIPI2, що потребують системної терапії, відсутність підтримуючої терапії ритуксимабом призводить до суттєвого зниження 3-річної БРВ, незалежно від статусу ПЕТ/КТ та мінімального залишкового захворювання (96% та 76% відповідно).

Результатами, що, можливо, змінять клінічну практику у найближчому майбутньому, стали дані, отримані у дослідженні HD0607 (Gallamini JCO 2018). Пацієнти з лімфомою Ходжкіна, ст..ІІВ-IVВ, що отримали 2 курси ABVD з наступним ПЕТ/КТ контролем. Хворі з негативними результатами ПЕТ/КТ отримали ще 4 курси ABVD і рандомізовані у групи для проведення променевої терапії та без неї (за умови негативного ПЕТ/КТ дослідження після завершення хіміотерапії). Після медіани спостереження  5,9 років6-річна БРВ для групи, що отримали ПТ проти групи без ПТ склала 92% (95% ДI, 88-97%) проти 90% (95% ДI, 85-95%) p = 0,48, а 6-річна ЗВ 99% (95% ДI, 97-100%) проти 98% (95% ДI, 96-100%), відповідно. При проведенні додаткового аналізу для пацієнтів з наявністю великої пухлинної маси, відмінності у групах також не були статистично значимі. Таким чином, авторами зроблено висновок, що можна не проводити променеву терапію пацієнтами з негативними проміжними і фінальними результатами ПЕТ/КТ, незалежно від розмірів уражених лімфатичних вузлів. Можливо, отримані результати змінять існуючі підходи до лікування хворих на лімфому Ходжкіна, коли для пацієнтів з І-ІІ стадією захворювання (або групи низького-проміжного ризику) ПТ є стандартною опцією.

Окремою секцією представлені нові стандарти променевої терапії для солітарної плазмоцитоми та множинної мієломи (Tsang et al.IJROBP 101(4): 794-808, 2018) від Міжнародної онкологічної групи з питань ПТ при лімфомах. Згідно цим рекомендаціям для знеболюючого ефекту достатньо сумарної дози 8 Гр за один сеанс ПТ. Для зняття компресії спинного мозку при множинній мієломі однаково ефективним є короткий курс ПТ (8Гр, 5х4Гр) та більш тривалий курс ПТ (3х10 Гр). Також експерти даної групи підкреслювали відсутність кореляції дози при солітарній плазмоцитомі та частоти локальних рецидивів і наголошували, що 35-40Гр є достатньою дозою для невеликих пухлин, тоді як 40-50 Гр слід застосовувати для пухлин більше 5 см. А при ПТ з паліативною метою оптимальною дозою є 10 Гр.

Ще більше новин читайте незабаром у нашій статті, присвяченій огляду 15-го Міжнародного Конгресу ICML.